ГО́РДИТИ, ДЖУ, ДИШ,
Го́рдити, джу, диш, гл. Пренебрегать. Знати, вона мною гордить. Голов. Убогими не гордили. Драг. 169.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 310.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ГОРДИ́ТИСЯ, ДЖУ́СЯ, ДИ́ШСЯ, →← ГОРДИ́НЯ, НІ,